Від чого роги у чоловіків ростуть?

Петро завжди насміхався над співробітниками, товаришами та друзями, які безбожно ревнували свої другі половинки. Дурня це - говорив він їм. Так тривало до сьогодні.

Фіг його знає чому, але що сталося того вже не повернеш, та Петро прийшов сьогодні додому швидше. Хотів свою другу половинку потішити... , навіть квітів по дорозі прикупив.... польові ромашки - її улюбленні. Двері були відчинені. Дивно... Маринка завжди закриває їх навіть коли вдома... Але всяке буває... Можливо забула.

Те що хтось прийшов, Маринка не почула, мабуть тому, що приймала душ, і він вирішив зробити їй сюрприз, тихенько зняв взуття... і почав крадькома підходити до ванни.

- Василю, ти все доїв? - пролунало з ледь привідкритих дверей, Петро напружився, - Він то Петро, а не якийсь Василь, і їсти він ще не починав.

- Васька... Я не чую відповіді ?! - знову ніжно пролунав голос дружини..

Ну ось .. Так ніжно вона зверталася до нього ще на початку їхнього знайомства...

Петро вже стояв біля дверей ванни на одній нозі, а з другої знімав черевика, в зубах квіти, які він вже готовий був з'їсти..

- Ще трошки, я вже вихожу і дам ще, - знову пролунало з ванни.

Дасть ще... Кров прилила до обличчя, а в голові почало щось поцокувати. Ооо... от виявляється, як роги прорізаються! - хаотично пробігло в думках Петра.

- Уб'ю... її, його... і себе!

На ходу прикидаючи, що краще підійде для самогубства, Петро блискавкою біг вперед... Думка "А я ж її кохаю" була останньою , яку Петро запам'ятав перед ударом....

- Петре, Петре, ти чого тут?! Пробач, я не хотіла, то випадково... Я невинна! - у сльозах промовляла Марина, влупивши Петра дверима ванної кімнати , а її величезні очі були сповнені жаху. Вона крутилася біля нього, як спіймана змія.

- Невинна? Випадково??? Та ти мені роги наставила! - кричав Петро, уже на власній голові відчуваючи як ці роги ростуть, точніше ріг - удар від дверей був сильний...

- Ти сам винен! Звідки я мала знати, що ти прийшов?! І сам на двері налетів, коли я їх відкрила! Куди ти біг, як скажений!

Марина вже сиділа біля нього і плакала.

- Хто він?! - сердито спитав Петро, піднімаючись з підлоги, - Чому? Я вас обох приб'ю!!!

- Хто він???

В очах Галини прослизнуло щире здивування.

- Ти про кого?

— Хто там на кухні?! - Петро зробив, ще одну спробу піднятися, бо перша спроба закінчилась невдачею, мабуть удар в двері ванної був дуже сильний, в голові паморочилося, а Ріг, який складалося враження ріс прямо на очах, став закривати огляд того, що відбувається навколо.

- Хто такий, Василь,!? - Петро знову грізно повторив своє питання.

- Васька...?!!! Знову з ніжністью промовила вона. Петро відчув, як Ріг ще більше почав пульсувати між очима...

- Так ось він,! показала вона на двері в кухню, де біля порогу срутилося від страху маленьке сіре кошеня, періодично нявкаючи, з жахом спостерігаючи за ними...